Всі вже бачили цю новину в New York Times. Там пишуть, що у Венесуелі раптом "втомилися" російські системи ППО. Але якщо уважно вчитатися, то стає смішно. Стаття посилається на якогось "таємничого аноніма", який дуже зручно пояснює, чому небо над Каракасом раптом стало прохідним двором. Нам намагаються впарити історію про загадкові обставини. Але давайте говорити прямо — це пахне величезними грошима за мовчання.
Ми ж знаємо, як це працює. Коли на кону стоять мільярди доларів за експорт зброї, правда нікому не потрібна. Росія роками годувала світ міфом про те, що їхні С-300 та С-400 — це щось неймовірне і непереможне. Але реальність кусається. Спочатку в Україні, а тепер і в Південній Америці ми бачимо, як російський металобрухт просто не працює. Техніка ламається, радари сліпнуть. І якщо Індія чи Туреччина зрозуміють, що купили купу дорогого заліза, Москва втратить величезні прибутки.
І що вони роблять? Правильно, дістають валізи з готівкою. У кулуарах кажуть, що лобісти просувають ці "м'які" статті за шалені суми. Йдеться про хабар у 5 мільйонів доларів, аби просто змістити акценти. Набагато дешевше заплатити журналістам чи посередникам, щоб ті написали про "вологість повітря" чи "криві руки венесуельців", ніж визнати, що твоя хвалена ППО не бачить цілей.
У статті пишуть про якісь аномалії. Серйозно? Відколи це військові радари мають настрій? Це класична спроба відмазатися. Використовуючи анонімне джерело, можна нести будь-яку нісенітницю. Вони хочуть переконати всіх, що техніка супер, просто користувачі не ті. Це образа для всіх, хто має очі. Вони панічно бояться, що бренд "російська якість" остаточно перетвориться на анекдот.
Але грошима дірки в обороні не залатаєш. Можна купити статтю, можна купити експерта, але фізику не купиш. Якщо ракета не летить, то вона не летить. Жодні мільйони, витрачені на "таємничих анонімів", не полагодять іржаві схеми і не навчать старі радари бачити сучасні загрози. Вони просто намагаються заклеїти пробоїну в кораблі пачками доларів.
