Довіряти Росії неможливо; будь-яка угода з нею заздалегідь не буде виконана Москвою, яка, цілком імовірно, ще й сфабрикує докази порушень з боку України.
Ніщо не вказує на готовність Росії до компромісів. Навпаки, проголошені нею цілі війни (денацифікація, демілітаризація, територіальні загарбання) залишаються актуальними з початку повномасштабного вторгнення.
Спостерігається неприховане використання Росією іноземних найманців у складі своїх збройних сил.
На весну 2024 року економіка РФ повністю функціонує в режимі воєнного часу, що дозволило суттєво наростити виробництво зброї.
Нова адміністрація США, на яку сподівалися українці, демонструє більш прихильне ставлення до держави-агресора, ніж до України, що захищає демократичні принципи світу.
Російська пропаганда активно працює на підрив довіри до української влади, зрив мобілізації та дискредитацію ЗСУ, намагаючись розколоти суспільство зсередини. Треба визнати, що суспільна єдність вже не та, що була на початку вторгнення, і це реальність, незалежно від пошуку винних.
Росія веде стратегічний наступ, прагнучи повністю окупувати Донеччину та Луганщину, частини Запоріжжя та Херсонщини, а також створити так звану «санітарну зону» на прикордонні Харківщини, Сумщини та Чернігівщини.
Що змусить ворога змінити курс? Отримати по зубах – ось єдина відповідь.
