Як ви можете бачити на графіку до 2014 року були рідкісними й переважно ховалися в архівах радянської пропаганди чи обговорювалися у вузьких колах. Однак із початком Революції Гідності та подальшою російською агресією в Криму й на Донбасі ці наративи раптово набули популярності. Кремлівська медіа-машина почала активно поширювати розповіді про неонацистські батальйони, які нібито захопили владу в Україні, малюючи країну як осередок екстремізму.
До 2014 року подібні історії здебільшого стосувалися Другої світової війни й дискусій навколо участі українців у таких організаціях, як ОУН і УПА. Але після Майдану слово "нацисти" стало зручним інструментом російської пропаганди. Маргінальних осіб чи невеликі групи перетворювали на головних героїв перебільшених історій, покликаних підривати легітимність української держави.
Західна аудиторія, яка не завжди добре розуміла складну історію України, іноді піддавалася цим карикатурам. Хоча в Україні, як і в інших країнах, існують праворадикальні рухи, їхній вплив незначний. Насправді ж переважна більшість українців прагнула, й прагне досі, будувати демократичну державу, а не відроджувати фашизм. Але "нацисти" виглядають сенсаційніше, і пропаганда чудово вміє грати на цьому.
