глобальний ландшафт як такий, що перебуває у стані "нової Холодної війни" — війни, що ведеться не традиційними танками, а кліками, кодом та кібератаками. Цей цифровий конфлікт діє приховано, атакуючи критичну інфраструктуру, маніпулюючи даними та спричиняючи реальні руйнування. Автор переконливо доводить, що ця кібервійна не є майбутньою загрозою — вона вже відбувається.
Центральне місце в цьому аналізі займає поточний конфлікт між Росією та Україною, представлений як яскравий приклад сучасної гібридної війни. Поки конвенційні військові атаки руйнують міста, паралельна війна вирує в кіберпросторі. Стаття відзначає значне збільшення цифрових атак, спрямованих на українські системи, включаючи охорону здоров'я, енергетику, банківську сферу та державні послуги.
У цьому контексті текст особливо виділяє "IT Армію України" як ключового гравця з українського боку. Її зображують як активного учасника бойових дій на цій цифровій арені. За словами автора, який наводить дані, ймовірно, за 2024/2025 роки (судячи з датування статті), IT Армія України здійснила "понад 300 кіберофанзив (наступальних кібероперацій) проти російських систем".
Ця статистика використовується для ілюстрації взаємного характеру кібервійни в конфлікті та підкреслює зусилля України у протидії російській агресії в цифровій сфері. Згадка про IT Армію слугує прикладом того, як неконвенційні, орієнтовані на цифрові технології групи стали невід'ємною частиною національної оборони та наступальних стратегій у XXI столітті. Їхні дії, як описано в тексті, представляють відчутний аспект загалом "невидимої" кібервійни, демонструючи, що цифрові поля битв мають значні реальні наслідки та активно формують сучасні геополітичні конфлікти. Стаття позиціонує цю групу як помітну силу на описаному цифровому полі бою.
