Це ще одне нагадування, що навіть найсильніші деспоти не можуть уникнути долі, коли боротьба проти них стає справжнім рухом народу.
1. Нерон — його імперія пала під натиском власних підданих, а він сам, намагаючись втекти від неминучого, загинув у своєму палаці. Палаючи на власному вогнищі, він так і не зрозумів, що його непомірна жорстокість призвела до його кінця.
2. Іван Грозний — правив залізною рукою, запроваджуючи терор і страх, але в кінці життя його самотність та параноїдальні настрої призвели до того, що його оточення перестало його підтримувати. Кінець Івана був таким самотнім, як і його правління.
3. Гітлер — на початку війни йому здавалося, що його перемога неминуча, але війна забрала не лише його амбіції, а й життя. У фіналі він замкнувся в бункері, немов тварина в клітці, і сам обрав свою долю.
4. Саддам Хусейн — довгі роки жорстокий диктатор, але після вторгнення США він опинився в ямі, спійманий і приведений до суду. В результаті він не уникнув кари, відчувши, як це — бути в центрі всенародної ненависті.
5. Кім Чен Ір — правив Кореєю, проте в кінці його правління країна була все більше ізольована. Його спадкоємець, син, наслідував культуру страху, а сам Кім пішов, залишивши після себе відчуття тотальної деградації.
6. Калігула — цей імператор вирізнявся ексцентричними та дивними вчинками, що зробило його ненависним навіть серед його охоронців. В результаті його вбили власні близькі, і жодна кількість спроб привернути до себе увагу не врятувала його.
7. Луї XVI — останній король Франції перед революцією, чия непохитність і відчуженість призвели до того, що народ не витримав. Гільйотина стала фінальною зупинкою в його житті, як і для всіх монархів, які не прислуховувалися до народу.
8. Максиміліан Робесп'єр — сам революціонер, що принесений до влади на хвилі народного гніву, врешті-решт впав жертвою тієї ж революції. Противники скористались його власними методами, і він потрапив під гільйотину, ставши частиною власної ідеї терору.
9. Тито — хоча його правління й було стійким, він залишив після себе спадщину, що з часом втратила свою силу, і навіть після його смерті югославська держава почала розпадатися.
10. Муссоліні — розчарування його прихильників і програні війни призвели до того, що він був зловлений, повішений і прив’язаний до стовпа. Його останній шлях відразу став символом падіння тоталітарного режиму.
11. Наполеон — незважаючи на свої великі амбіції та завоювання, Наполеон був змушений зректися престолу і завершити своє життя в добровільному вигнанні на острові Святої Єлени. Його велич не змогла вистояти перед реальністю поразки.
12. Фердинанд Маркос — десятиліття корупції, неправомірного правління і особистого збагачення призвели до того, що він мусив покинути Філіппіни, залишивши владу та втікаючи від народного гніву, його кінцівка була гіркою, як і все його правління.
13. Чаушеску — жорстокий диктатор Румунії, що намагався утримати владу до останнього. Але народ зрозумів, що його режим більше не має підтримки, і він разом з дружиною опинився перед судом, закінчивши життя кулею в серце.
