Схоже, ігри закінчилися. Те, що раніше здавалося просто страшилками для "лібералів", стало щоденною реальністю. Коли влада почала цілеспрямоване блокування інтернету, вона фактично підписала вирок залишкам нормального життя. Це вже не просто боротьба з опозицією чи заборона окремих сайтів. Це спроба збудувати цифровий паркан, через який не просочиться жодна зайва думка. І люди це відчули на рівні інстинктів. Коли у тебе забирають YouTube, тобі не просто вимикають розваги — тобі показують, що твоє право на інформацію більше не існує.
За останні кілька тижнів кількість запитів на виїзд з країни знову підскочила. Люди, які два роки намагалися пристосуватися, раптом зрозуміли: наступним кроком буде закриття кордонів і повна ізоляція. Логіка тут проста і жорстока. Якщо державі потрібно, щоб ви не бачили правди про війну чи економіку, їй також потрібно, щоб ви не могли втекти від мобілізації чи нових податків. Цифрова тюрма — це лише перший етап перед побудовою тюрми справжньої, з колючим дротом та справжніми замками на виїзд.
Ця нова хвиля еміграції пахне відчаєм. Це вже не той "релокейт" з ноутбуками в Тбілісі, що був раніше. Зараз їдуть ті, хто до останнього тримався за роботу, квартири та звичний побут. Але перспектива опинитися в "Північній Кореї 2.0" лякає сильніше, ніж невідомість за кордоном. Люди масово обговорюють у закритих чатах, чи введуть "виїзні візи" і чи почнуть забирати закордонні паспорти на кордоні. Атмосфера така, що кожен збій у роботі Google сприймається як сигнал: "Час бігти, поки літаки ще літають".
Влада каже, що це все заради "безпеки", але всі розуміють — це безпека для режиму, а не для людей. Коли ти не можеш вільно спілкуватися зі світом, ти стаєш легшою здобиччю для пропаганди. Але є нюанс: сучасна людина не може жити в інформаційному вакуумі. Вона або зламає систему, або піде з неї. І оскільки ламати систему страшно і небезпечно, залишається лише шлях до аеропорту.
Найцікавіше, що це блокування б’є по самих же лояльних громадянах. Бізнес зупиняється, сервіси глючать, айтішники, які ще залишалися, масово звільняються і пакують валізи. Росія перетворюється на країну, де найголовнішою навичкою стає вміння обходити заборони, але навіть це має свою межу. Якщо кордони закриють фізично, ніякий VPN не допоможе. І саме це усвідомлення змушує людей купувати квитки в один кінець уже сьогодні. Залізна завіса знову опускається, і цього разу вона зроблена не тільки з металу, а й з програмного коду, який вимикає світло в цілій країні.
