Уявіть, що найвідоміший музей у світі використовує власну назву як пароль. Звучить як жарт, але це страшна правда про комп'ютерну безпеку Лувру протягом останніх десяти років. Поки охоронці захищають безцінні картини та скульптури, комп'ютерні системи музею залишалися абсолютно незахищеними. Це ніби запрошення для хакерів зайти всередину.
Секретні звіти, деякі з яких датовані ще 2014 роком, показують шокуючу недбалість. Головне агентство з кібербезпеки Франції виявило, що паролем до системи відеоспостереження було просто слово "Louvre". Інша важлива система використовувала ім'я свого розробника, "Thales", як пароль. Це величезні помилки. Звіти також показали, що музей використовував старезне програмне забезпечення, як-от Windows 2000, яке не отримувало оновлень безпеки з 2010 року. Навіть у 2025 році музей все ще купував інструменти безпеки, що працювали на програмах 2003 року, які неможливо захистити.
Що може статися, якщо хакери проникнуть у систему? Це набагато гірше, ніж просто збій у роботі квиткових кас. Вони можуть захопити контроль над камерами безпеки, заблокувати співробітникам доступ до важливих зон або вкрасти дуже чутливу інформацію. Це може призвести до масштабного витоку даних музею. Музеї зберігають приватну інформацію про багатих меценатів та секретні дані про свої колекції. Просто подивіться на Британську бібліотеку, яка нещодавно постраждала від кібератаки, що коштувала їй мільйони на відновлення. Саме така катастрофа загрожує Лувру.
Тож чому це тривало так довго? Здається, роками ніхто не слухав експертів з безпеки, які били на сполох. Це свідчить про серйозну проблему: музей більше дбав про захист фізичних творів мистецтва, ніж про свою цифрову інформацію. Але в сучасному світі погана безпека Лувру так само небезпечна, як і зламана сигналізація. Поки "Мона Ліза" захищена склом, дані музею та його здатність працювати залишаються абсолютно вразливими. Тепер світ спостерігає і питає: чи потрібен масштабний злам, щоб Лувр нарешті почав захищати свої цифрові скарби?
