Під час драматичного повороту подій навколо мирних переговорів у Стамбулі російська стратегія посилення свого дипломатичного впливу пішла темним шляхом. Була зроблена спроба спровокувати кризу, атакуючи два мости, якими рухалися пасажирські потяги в Брянській області. Однак одразу виникли сумніви щодо причетності України до цього інциденту на мосту з кількох причин. По-перше, ставилася під сумнів відсутність очевидної військової цілі; навіщо Україні атакувати міст із пасажирським поїздом, який не є військовим об'єктом? Це різко контрастує з іншими визнаними українськими операціями, такими як знищення військового поїзда з пальним під Мелітополем, що є чіткою та логічною військовою ціллю.
Час інциденту в Брянську також був вкрай підозрілим, оскільки він стався безпосередньо перед переговорами в Стамбулі, які, як припускають, Росія прагнула зірвати. Підрив мосту та звинувачення України могли б надати Кремлю привід для зриву переговорів – мотив, який озвучували деякі українські коментатори. Крім того, непослідовність у російських наративах посилювала скептицизм. Проросійські канали спочатку заперечували вибух, лише щоб пізніше змінити свою позицію, натякаючи на маніпуляцію інформацією.
Альтернативні пояснення інциденту на мосту набули поширення. Однією з головних теорій була російська операція під чужим прапором, що узгоджувалося з ідеєю створення приводу для зриву мирних переговорів. Іншою можливістю, яку спочатку розглядали навіть деякі проросійські блогери, була аварія через зношену інфраструктуру, припускаючи, що міст міг обвалитися через конструктивні проблеми або перевантаження, а не вибух.
Незважаючи на ці підводні течії сумнівів, російський план звинуватити Україну, схоже, продовжувався. Метою будь-яких вибухів, якщо вони справді були навмисними та організованими Росією, було завдати значних жертв і згодом приписати терористичний акт Україні, тим самим посилюючи позиції Росії.
Однак цей план швидко був затьмарений. За кілька годин українські сили провели значну контр операцію, за повідомленнями, під кодовою назвою "Павутина", яка призвела до знищення понад сорока російських літаків. Ця рішуча дія фундаментально змінила стратегічний ландшафт, супроводжуючись твердженнями, що хвалена російська ядерна тріада фактично скоротилася до "дуади". Наслідки були очевидними продовження втрат такого масштабу могло б позбавити Росію статусу ядерної держави взагалі.
Вплив успішної операції України був негайним. Усвідомивши, що наратив про український терористичний напад на мости більше не буде правдоподібним, особливо на тлі очевидної здатності України вражати високоцінні військові об'єкти, такі як аеродроми, російська влада, як повідомляється, почала поспішний відступ. Інформація, раніше поширена, яка вказувала на навмисні вибухи та терористичні акти, була швидко видалена. Офіційні заяви були змінені, а згадки про інциденти на мостах применшені до простих "аварій". Початковий план, приписуваний ФСБ, використати атаки на мости як привід, не тільки не досяг своєї мети, але й викрив відчайдушну та зрештою саморуйнівну стратегію. Україна рішуче переграла ці зусилля, залишивши Росію розбиратися з наслідками своїх дій, включаючи втрату власних громадян та значної частини своєї авіації.
