Ми публікуємо цей матеріал, тому що Зеленський саме зараз спіймав Китай на гарячому у будівництві заводів та виробництві боєприпасів, та були взяті у полон китайські громадяни.
Визначення точної участі Китаю у військових діях Росії в Україні є предметом інтенсивних глобальних дискусій. Офіційно Пекін позиціонує себе як нейтральний, сприяючи діалогу та застерігаючи своїх громадян від участі в закордонних військових діях. Однак спостереження в цифровому просторі Китаю малюють складнішу картину.
Розслідування виявляють поширення рекламних оголошень про набір до російської армії на різних китайських онлайн-платформах. Це відкриття є значущим через відому всеохоплюючу систему інтернет-цензури в Китаї. Контент, який влада вважає небажаним, зазвичай швидко видаляється. Тому тривала видимість цих вербувальних кампаній передбачає певний рівень офіційного дозволу або навмисної бездіяльності. Деякі з цих рекламних матеріалів спеціально адаптовані для китайської аудиторії, містять переклади мандаринською мовою або коментарі китайських громадян, що перебувають у Росії. Вони детально описують привабливі пакети компенсацій, бонуси за підписання контракту (як-от зазначена початкова виплата 695 000 рублів), місячні зарплати (близько 10 000 юанів / 1400 доларів США) та додаткові переваги, такі як допомога з житлом та можливість дострокового виходу на пенсію. Важливо, що в деяких оголошеннях про набір відкрито зазначається, що іноземці можуть вступати до лав армії, і надаються контактні дані.
Ці докази різко контрастують із заявленою політикою невтручання Китаю. Дозвіл на активне вербування для іноземної армії, що бере участь у конфлікті, особливо на державних платформах, свідчить про більше, ніж пасивний нейтралітет. Це вказує щонайменше на мовчазне прийняття такої діяльності, потенційно сприяючи потоку персоналу до російської армії. Прямий заклик до іноземців ще більше підкреслює цей момент.
Хоча остаточних доказів прямої військової допомоги у соцмережах, організованої державою, може бракувати, спираючись лише на ці свідчення, дозволене поширення російських вербувальних матеріалів у жорстко контрольованому інформаційному середовищі Китаю рішуче ставить під сумнів наратив Пекіна про неупередженість. Дозвіл на ці зусилля з набору викликає суттєві питання щодо практичного характеру підтримки Росії Китаєм, натякаючи на форму непрямої допомоги через сприяння вербуванню персоналу. Розбіжність між словами та толерованими діями залишається ключовим пунктом для пильного спостереження.
