Ракета Кинджал — це балістична ракета повітряного базування, яку Росія позиціонує як одну зі своїх провідних гіперзвукових зброй. Однак нещодавній інцидент, коли три такі ракети повністю не влучили у визначені цілі, викликав значні питання щодо її реальних можливостей та надійності. Щоб зрозуміти, чому ця нібито нестримна зброя може давати збій, необхідно розглянути її основну конструкцію та фізичні виклики, з якими вона стикається під час польоту.
Основною пусковою платформою для «Кинджала» є винищувач МіГ-31К, який піднімає ракету на велику висоту та швидкість перед запуском. Після запуску ракета Кинджал розганяється до швидкості, що, як стверджується, сягає 10 Махів, або вдесятеро перевищує швидкість звуку, і може долати відстань понад 2000 кілометрів. Хоча її величезна швидкість робить її надзвичайно складною для перехоплення традиційними системами протиповітряної оборони, ця ж характеристика є її найбільшою слабкістю, коли йдеться про точність.
Основна причина, чому «Кинджал» може промахнутися повз ціль, — це явище, спричинене його екстремальною швидкістю. Коли ракета летить крізь атмосферу на гіперзвукових швидкостях, тертя об молекули повітря створює навколо її корпусу оболонку з розжареної плазми. Ця плазмова хмара ефективно блокує всі вхідні та вихідні радіосигнали, включно з GPS та іншими даними супутникової навігації. Внаслідок цього ракета не може отримувати корекцію курсу на кінцевій ділянці польоту, що змушує її повністю покладатися на свою заздалегідь запрограмовану інерціальну систему навігації (ІСН).
Хоча ІСН є сучасною, вона за своєю суттю менш точна, ніж системи з наведенням по GPS. На великій відстані навіть незначні початкові прорахунки можуть призвести до значного відхилення від цілі. Технічні характеристики точності «Кинджала» є засекреченими, але експерти оцінюють, що його кругове імовірне відхилення (КІВ) — радіус, у межах якого очікується падіння 50% боєприпасів, — може сягати одного кілометра. Такий рівень неточності робить її неефективною для ураження конкретних, невеликих або захищених військових об'єктів звичайною боєголовкою. Широко поширена думка, що «Кинджал» спочатку розроблявся для несення ядерної боєголовки, де точність до міліметра не є критичною для досягнення руйнівних результатів. При використанні зі звичайним вибуховим зарядом її ефективність значно знижується, якщо вона не влучає точно в ціль. Таким чином, невдачу трьох ракет можна пояснити цією вродженою неточністю, можливими виробничими дефектами або навіть успішними заходами радіоелектронної боротьби з боку українських сил, які порушили її системи до утворення плазмової оболонки.
