Російська делегація на переговорах з Україною у Стамбулі зробила гучну заяву: "Ми готові воювати вічно". Очільник делегації Володимир Мединський навіть натякнув на Північну війну Петра І, що тривала 21 рік. Такі заяви створюють враження, що Росія має необмежені ресурси та незламний дух для ведення тривалої війни. Однак, якщо подивитися глибше, стає очевидним, що справжнє становище Росії далеке від цієї пропагандистської картинки.
Насправді, російське суспільство зовсім не готове до такої "вічної війни". Останні опитування громадської думки показують, що більшість громадян прагнуть миру, а не продовження бойових дій. Наприклад, травневе опитування Левада-Центру свідчить, що співвідношення прихильників мирної угоди з Україною до тих, хто підтримує продовження війни, становить два до одного (60% проти 30%). Кількість тих, хто непохитно підтримує продовження війни, незважаючи ні на що, становить лише 20% від загальної кількості опитаних. Навіть генеральний директор Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД) Валерій Федоров, який є лояльним до Кремля, заявляв, що так звана "партія війни" в Росії становить лише 10-15%. Це означає, що, попри офіційну риторику, більшість росіян бажають миру.
Цей розрив між позицією влади та суспільства стає ще більш очевидним, коли мова заходить про мобілізацію. Ідея нової примусової мобілізації викликає таке сильне несприйняття, що навіть Володимир Путін не наважується її оголошувати. Ми бачимо, що приблизно дві третини росіян категорично негативно ставляться до можливої другої хвилі мобілізації. Ті, хто підтримує мобілізацію, становлять лише незначну меншість. Цей страх і небажання воювати також відображаються у високому відсотку відмов від участі в соціологічних опитуваннях на тему України — це понад 80% тих, хто боїться відповідати правдиво.
Щодо джерел підтримки війни, опитування показують, що її основна частина зосереджена серед старшого покоління та тих, хто отримує інформацію переважно з телебачення. У той час як серед молоді, яка активно використовує інтернет та YouTube, підтримка війни значно нижча. Але навіть якщо старше покоління підтримує війну морально, воювати на фронті вони не можуть. Середній вік новобранців у російській армії зростає, і все більше військових віком понад 45 років. Солдати скаржаться, що до бою йдуть "старики", і половина особового складу на деяких напрямках — це люди старше 50 років.
Твердження про те, що Росія щомісяця вербує 30-40 тисяч, а то й 50-60 тисяч нових контрактників, є абсолютно нереалістичними. Такі цифри були б помітні в економіці, адже вони означали б втрату сотень тисяч працездатних чоловіків щороку. Навіть за оцінками українського командування, Росія мобілізує до 9 тисяч контрактників на місяць. Це реалістичніша цифра, але вона все одно не покриває втрати та не дозволяє забезпечити просте відтворення військ. Крім того, на фронт часто відправляють недолікованих поранених, що лише посилює проблему. Всі, хто є "під рушницею", вже перебувають на передовій, а оперативних резервів у Росії практично не залишилося.
Військові успіхи Росії також не відповідають її гучним заявам. Наприклад, після захоплення Авдіївки у лютому 2024 року, російській армії знадобилося 15 місяців, щоб подолати лише 45 кілометрів і вийти до Покровська. Це свідчить про значні труднощі та обмеженість її наступальних можливостей. Цей повільний поступ досягається ціною неймовірних "м'ясних штурмів" з величезними втратами.
Отже, міф про "невичерпний людський ресурс Путіна" є вигадкою, що покликана демотивувати Україну та її західних союзників. Росія фізично не готова до тривалої війни, її суспільство виснажене, а мобілізаційний потенціал обмежений. Путінський режим тримається на блефі та пропаганді, але реальність не обманути. Для України та світу важливо продовжувати тиск на агресора, надавати допомогу та не вірити в казки про нескінченну війну. Кінець путінської військової машини вже близький.
