Український журналіст Володимир Золкін продовжує висвітлювати ініціативу "Хочу к Своїм" – проект за участю Головного управління розвідки України, Служби безпеки України та Офісу Уповноваженого з прав людини, який сприяє складним обмінам, включаючи передачу колаборантів до Росії та повернення українських військовополонених.
Під час нещодавнього обміну Золкін спілкувався з українськими солдатами, які повернулися з полону. Вони поділилися жахливими подробицями психологічної війни, якої зазнали в російській неволі. Бійці розповідали, як їхні тюремники невпинно поширювали брехливу інформацію, стверджуючи, ніби вся Україна вже захоплена Росією. Зокрема, лунали заяви, що Донецька область "давно російська", а Херсонська та Запорізька області також міцно перебувають під російським контролем.
Ця дезінформаційна кампанія була особливо дієвою через тривалу ізоляцію військовополонених від надійних джерел новин. Деякі солдати перебували в полоні понад три роки, повністю відрізані від зовнішнього світу, без доступу до газет, телебачення чи радіо, що робило їх вразливими до наративів окупантів. Вони описували важкі умови ув'язнення та постійний тиск з метою змусити їх повірити російській версії подій.
Однак реальність їхнього повернення різко контрастувала з цією брехнею. Автобуси зі звільненими солдатами зустрічали зворушені натовпи українців, що вишикувалися вздовж доріг, розмахуючи національними прапорами та щиро вітаючи їх на рідній землі. Представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими були на місці, щоб надати негайну підтримку, поінформувати їх про поточну ситуацію та зібрати важливу інформацію, яка могла б допомогти знайти інших українців, що досі перебувають у полоні. Ці обміни, хоч і емоційно напружені, є життєво важливими, а робота Золкіна підкреслює не лише фізичні страждання в полоні, а й інтенсивний психологічний тиск, з яким стикаються українські в'язні, та їхню надзвичайну стійкість.
