Це виглядає як абсурд, але це наша реальність. Поки в Україні триває жорстока війна, Європа продовжує поводитися так, ніби ми живемо у світі рожевих поні та повної безпеки. Хочете дізнатися, скільки газу залишилося у Німеччині чи скільки гармат планує випустити Франція? Вам не потрібні шпигуни чи супутники. Вам просто треба зайти на офіційний сайт єврокомісарів.
Ця хвороблива тяга до прозорості грає з нами злий жарт. Подивіться на енергетику. Щодня оновлюється статистика газових сховищ, де кожен відсоток розписаний до дрібниць. Для європейця це звітність, а для Москви — інструкція до дій. Вони бачать, коли запаси падають, і починають тиснути, розганяючи паніку та піднімаючи ціни на ринку. Ми самі показуємо свої вразливі місця, а потім дивуємося, чому газ стає золотим.
Ще гірша ситуація з війною. Навіщо ми кричимо на весь світ про наші проблеми? Ми читаємо новини про те, що заводи не встигають, або бачимо точні графіки про виробництво зброї на наступний рік. Це божевілля. У війні головна перевага — це несподіванка. Ворог має думати, що у вас порожньо, а отримати шквал вогню. Натомість європейські чиновники пишуть звіти, де чітко вказано: у нас снарядів вистачить лише до березня.
Росії не треба напружуватися, щоб дізнатися про наші слабкості. Ми самі викладаємо все на стіл. Вони знають наші темпи, наші діри в бюджеті та дефіцит на складах. Якщо вони знають, що Європа видихнеться через пів року, вони просто затягуватимуть час.
Це не про демократію, це про виживання. Європа має зрозуміти, що правила мирного часу зараз не працюють. Відкритість вбиває. Треба припинити цю наївну сповідь перед усім світом. Час закрити дані, заховати цифри і змусити ворога нервувати, а не давати йому козирі прямо в руки.
